Розглянемо принципову можливість майнових відносин за участі штучного інтелекту з точки зору українського законодавства.
Почнемо з визначення штучного інтелекту. Точніше, спробуємо відповісти на питання, чи є це можливим — обійтися без визначення.
По-перше, штучний інтелект може бути прийнятий за “чорну скриню”, адже розглядаючи взаємодію назовні, може не мати принципового значення, чим це є та як саме це працює.
По-друге, може бути використаний підхід “я знаю, що це, коли я це бачу”, до якого вдаються судді під час розгляду судових справ, коли щось може бути складно описати та дуже легко впізнати, коли щось радше розрізняється через розпізнання при сприйнятті, аніж за визначенням. Такий підхід, до речі, може бути особливо корисним, адже суперечки у майнових відносинах у кінцевому рахунку розглядаються судами.
По-третє, це очевидно, чим штучний інтелект не є — він не є фізичною особою, юридичною особою, державою.
По-четверте, прийнятий у законодавстві підхід до визначення свідчить про те, що вичерпне визначення чогось не є обов’язковим аби це щось було елементом суспільних відносин:
- юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку — “організація” не має чіткого визначення, а це виключає вичерпне визначення юридичної особи;
- фізичною особою вважається людина як учасник цивільних відносин — “людина” не має чіткого визначення, а це виключає вичерпне визначення фізичної особи;
- держава взагалі не має визначення окрім самого лише згадування;
такий підхід до визначення, тим не менш, не виключає майнові відносини з такими учасниками.
Отже, без визначення штучного інтелекту можна обійтися.
Майнові відносини регулюються цивільним законодавством, але тільки ті майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Щодо юридичної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності штучного інтелекту визначеність відсутня, але це може мати значення тільки якщо штучний інтелект взагалі є учасником майнових відносин. На відміну від багатьох інших аспектів, цивільне законодавство достатньо конкретне щодо учасників майнових відносин — це фізичні особи, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права. Тобто, штучний інтелект не є учасником майнових відносин. Відтак, майнові відносини за участі штучного інтелекту не регулюються цивільним законодавством. Але є нюанс.
Якщо майнові відносини не врегульовані цивільним законодавством, то вони регулюються тими нормами цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини, а у разі неможливості — відповідно до загальних засад цивільного законодавства. Що важливо, ці загальні засади цивільного законодавства не містять жодної заборони щодо участі у цивільних відносинах штучного інтелекту зокрема та не обмежують коло учасників цивільних відносин взагалі. А згаданими подібними за змістом цивільними відносинами цілком можуть бути такі, що мають відношення до юридичної особи — так само як й штучний інтелект, юридична особа є абстракцією та у природі не існує. Це не заважає, однак, юридичній особі стояти в одному ряду з фізичною особою — людиною — з точки зору майнових відносин. Що ж тоді заважає штучному інтелекту стати в цей ряд?
Важливим фактором на користь можливості участі штучного інтелекту в майнових відносинах також є визнання цивільним законодавством за можливе набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов’язків не тільки в усній або письмовій формі, а й в електронній формі та прирівнювання використання електронного або іншого технічного засобу зв’язку до письмової форми.
За такої принципової можливості участі штучного інтелекту в майнових відносинах, на заваді штучному інтелекту бути повноцінним учасником майнових відносин стоятимуть у тому числі перешкоди суто технічного[1] характеру, як от неможливість відкриття банківського рахунку та внесення відомостей як про власника до реєстрів, що вони обумовлені цілою низкою спеціальних галузевих актів регуляторного характеру. Але навіть за таких умов, дещо може бути можливим вже сьогодні. Адже цивільне законодавство передбачає можливість договорів на користь третьої особи, породження для третьої особи прав щодо боржника й кредитора в зобов’язанні, покладання виконання обов’язку на іншу особою.
Йдеться також й про випадки, коли правові наслідки майнового характеру наставатимуть для традиційного учасника майнових відносин (тих самих фізичної або юридичної особи), а штучний інтелект виступатиме в якості агента — такого собі представника цього учасника майнових відносин. Справа в тому, що представництво визначається цивільним законодавством як правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє та таке представництво може виникати не тільки на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи, а й з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства, в той час як вчинене представником створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.
Таким чином, принципова можливість майнових відносин за участі штучного інтелекту з точки зору законодавства України існує — якщо навіть не в якості повноцінного учасника майнових відносин, то хоча б якості представника зацікавленої в цьому особи. Питання тоді в тому, чи є здатною “чорна скриня” до того, про що йдеться коли йдеться про встановлення й здійснення майнових відносин аналогічно до того, як до цього є здатними традиційні учасники майнових відносин.
Сучасний рівень технології обробки природньої мови з використанням великих мовних моделей демонструє рівень розуміння й генерування природньої мови на рівні людини, що дає підстави вважати, що навіть такі “чорні скрині” можуть вже бути або з часом стати в достатній мірі здатними. Цілком закономірним може бути питання, чи не надто низький поріг таким чином встановлюється для штучного інтелекту як для учасника майнових відносин. А чи не надто низьким є поріг для людини як для учасника майнових відносин, коли достатнім є досягти 18 років? Та чи всі люди здатні діяти як повноцінні учасники майнових відносин?
Та навіть за такої принципової можливості, ризик становить невизначеність щодо відношення держави до настільки нетрадиційного підходу як участь штучного інтелекту в майнових відносинах — чи не стане держава на позицію щодо недопущення такого підходу на рівні тієї ж практики правозастосування. Проте ризик негативних наслідків реалізації нетрадиційного й масштабного за наслідками підходу, хоч й за достатньо однозначних правових підстав, не є особливістю України як юрисдикції. Такі ризики за таких обставин притаманні й найбільш розвинутим економічно й інституціонально юрисдикціям, у тому числі й США. Так, у середині XX сторіччя, на тлі загострення напруженості на Близькому Сході, компанія Aramco переуклала з Саудівською Аравією концесійну угоду, що мало наслідком недоотримання десятків мільйонів доларів податків з боку США (сотень мільйонів, якщо скорегувати станом на наш час) внаслідок сплати цих сум податків на користь Саудівської Аравії. Що стало можливим з огляду на чинне на той час законодавство США, відповідно до якого здійснюючі за межами країни діяльність компанії мали можливість вираховувати з податку на прибуток до сплати у США сплачені ними за кордоном податки. Проте, зробивши цей рішучий крок у 1950 році, компанія Aramco перебувала в умовах невизначеності щодо його прийнятності аж до 1955 року, коли це було підтверджено й боку податкового органу. Та навіть протягом наступних років питання щодо такого нетрадиційного й масштабного за наслідками підходу з боку компанії Aramco продовжувало підніматися, хоча й вирішувалося на користь останньої.
[1] Технічного характеру суто як на противагу юридичному характеру.
